Отдел санитарного надзора - Ветеринарный Тел: (+37322) 26 46 72 Информационный центр сельского хозяйства Tel: (+37322) 502-020
I.P. Республиканский центр ветеринарной диагностики (CRDV) Tel: (+37322) 742-908
Сергій Хоменко, Володимир Поліщук, Олег Неволько – експерти ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН)
Стрімке поширення африканської чуми свиней країнами Східної Європи у 2007-2015 рр., започатковане на Кавказі - із Грузії та Вірменії (2007-2008 рр.),через південну та Європейську частини Російської Федерації (2008-2011) в Україну та Білорусь (2012-2013), Польщу та країни Балтії (2014-2015) призвело до формуваннязон стійкого неблагополуччя в місцях локалізації первинних вогнищ та набуло значного розповсюдження впродовж 2011-2015 рр. на території України, Польщі та країн Балтії (Мал. 1). Циркуляція вірусу реєструється як в популяціях диких кабанів (з 2014-2015 рр. лісовий цикл став домінувати), так і серед домашніх свиней, а нерідко й одночасно. У декількох регіонах європейської частини Російської Федерації, та у східних районах країн Балтії та Польщі, що межують із Білоруссю та Росією, реєструється щорічне сезонне загострення ситуації – зростає число спалахів АЧС та відбувається дифузне стрибкоподібне поширення хвороби на нові території. Так, абсолютна більшість випадків АЧС, в країнах Євросоюзу спостерігається серед диких кабанів (особливо наглядно у Латвії, Мал. 1).
Малюнок 1. Статистика по спалахах АЧС за 2015 р. та щільність спалахів АЧС у 2007-2010 та у 2011-2015 рр. у країнах Східної Європи
Малюнок 2. Розподіл повідомлень про АЧС по секторах і країнах у 2015 р.
(станом на 11.07.2015)
Станом на 11.07.2015 – найбільшу кількість випадків АЧС було нотифіковано до МЕБ від диких кабанів в Латвії та Естонії (Мал. 2). Однак, незважаючи на значну кількість спалахів АЧС та розповсюдження хвороби в популяціях диких кабанів, прибалтійським країнам та Польщі вдається уникати масштабного проникнення хвороби у приватний та промисловий сектор свинарства. На противагу цьому, чергове сезонне загострення епізоотичного стану в Росії супроводжується виявленням нових кластерів АЧС в господарствах населення в Саратовській, Орловській, Брянській, Курській та інших областях, дві останні, з яких безпосередньо межують із територією України. Досі незрозумілим (Мал. 1 та 3) залишається епізоотичний стан з АЧС в Білорусії. Дивує відсутність повідомлень про АЧС з країни, яка наразі фактично оточена інфікованими територіями.
Малюнок 3. Повідомлення про АЧС серед диких та домашніх свиней у 2015 р.
(станом на 11.07.2015)
З огляду на відсутність достовірних даних щодо ситуації в Білорусі, поточний стан поширення АЧС у північній зоні Східної Європи можна розцінювати, як результат неконтрольованого масштабного поширення хвороби із зони первинного занесення до центральної Білорусі у 2012-2013 рр. (Мал. 4, зелений пунктир) і далі, як показано на цьому ж малюнку (жовтий та червоний пунктири для 2014 та 2015 рр. відповідно).
Малюнок 4. Розширення північного кластеру зони повідомлень про АЧСу 2013-2015 рр.
(станом на 11.07.2015)
Таким чином, в 2014 році відбулося масштабне фронтальне просування хвороби з охопленням нових територій та регулярною реєстрацією випадків захворювання серед диких та домашніх свиней у вигляді змішаного епізоотичного процесу (зараження диких від домашніх та навпаки, залежно від сезону, обставин та країни). Так, всі країни що межують із Білоруссю на заході, у першому півріччі 2014 р., заявили про випадки АЧС спочатку серед диких кабанів, а згодом і в господарствах населення та навіть на одній великій фермі (Латвія). Особливо стрімким (вочевидь внаслідок неадекватних заходів контролю АЧС з боку ветеринарної служби Республіки Білорусь) було просування південної межі зони циркуляції вірусу АЧС, в результаті якого, вже наприкінці 2014 р., на півночі України було зареєстровано перший кластер спалахів АЧС (з пунктами у Чернігівській та Сумській областях), а на кінець першого півріччя 2015 р. на півночі України відбулося формування зони стійкого неблагополуччя зі змішаним циклом циркуляції вірусу АЧС, про що свідчать останні випадки - не лише навколо Київського водосховища, але й у Рівненській області.
У 2012-2013 рр. випадки проникнення АЧС в Україну (1 випадок у 2012 р., Запорізька область – приватний сектор) вдавалося ефективно контролювати, не допустивши локального поширення хвороби на сході та півдні країни, чому сприяли – відносно-стабільний соціально-економічний стан та дещо-нижча, аніж сьогодні, чисельність як диких, так і домашніх свиней на сході країни.
З 2014 року ситуація суттєво змінилася (16 випадків, із яких 4 – в Луганській (3 – серед диких свиней та 1 – в приватному секторі), 11 – в Чернігівській (9 – серед диких та 2 – в приватному секторі) та 1 – в Сумській (труп дикого кабана) областях) – зросла кількість випадків (з одного – за два роки, до 16 – за рік) із формуванням кластерів АЧС у популяціях диких кабанів та з’явились випадки заносу хвороби в приватний сектор. Впродовж року, внаслідок проникнення АЧС із півночі хвороба набула ознак масштабної епізоотії (на кшталт тієї, яка спостерігається на кордоні країн ЄС та Білорусі) з повільним дифузним поширенням вірусу в дикій природі. Цей процес, вочевидь, вже охоплює значні території Полісся: як мінімум від Дубровицького району Рівненщини на захід через північ Житомирщини, Київщини, Чернігівщини до півночі Сумщини (Мал. 4). Неконтрольована циркуляція вірусу АЧС в популяції диких кабанів в північній частині країни на межі з Білоруссю, країною, яка відмовляється від проведення повноцінного епізоотологічного нагляду в цьому регіоні і навіть не визнає саму можливість такої епізоотії, якраз і призвела до потенціювання проблеми в майбутньому.
За нинішній рік (станом на 25.11.2015 р.) в Україні виявлено 36 неблагополучних пунктів по АЧС (6 випадків хвороби – дикі свині, та 30 – свійські тварини), серед яких за кількістю випадків - домінують спалахи в господарствах населення. Так, впродовж цього року 12 випадків АЧС зареєстровано в Чернігівській області (Ріпкинський, Менський, Козелецький, Новгород-Сіверський, Ічнянський та Чернігівський райони); 6 випадків – в Київській (Броварський, Іванківський та Баришівський райони); 5 випадків – в Сумській (Глухівський, Конотопський та Буринський райони); 3 випадки – в Миколаївській (Врадіївський та Доманівський райони); по 2 – випадки в Рівненській (Дубровицький та Бобровицький) та Одеській (Савранський та Миколаївський райони); та – по одному в Житомирській (Радомишльський), Полтавській (Пирятинський район) та Черкаській областях (м. Черкаси). Карантин продовжує діяти в 17 неблагополучних по АЧС пунктах в 7 областях (Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Одеській, Миколаївській та Черкаській) України. Тобто, циркуляція вірусу АЧС в популяції диких кабанів на півночі країни призвела до формування стійких кластерів АЧС у популяціях диких кабанів із можливістю масштабного занесення хвороби в приватний та промисловий сектор свинарства в майбутньому. Що й відмічається вже сьогодні, як «південний вектор».
Відносно висока щільність популяції дикого кабана, поряд із низькою густотою населення на півночі країни, значно ускладнює реалії проведення епізоотологічного нагляду в цій частині країни та нівелює об’єктивну картину проблеми (Мал. 5). Водночас, зниження рівня доходів пересічних громадян в Україні спонукає місцеве населення до браконьєрства створюючи передумови для занесення хвороби у сектор домашнього свинарства. Тому останні випадки виявлення АЧС у Чернігівській, Київській, Сумській, Полтавській, Одеській, Миколаївській та Черкаській областях швидше за все є лише верхівкою айсбергу епізоотії АЧС серед диких кабанів на Поліссі (з можливим епіцентром в районі Чорнобильської зони відчуження). Є відомості про існування на цій території каналів для неконтрольованого переміщення свинарської продукції між Україною та Білоруссю, що додає складності до і без того доволі непростої ситуації.
Малюнок 5. Щільність популяції дикого кабана в Україні на рівні районів.
Особливе занепокоєння викликає ситуація зі спалахами АЧС в Чернігівській області, де хворобу було діагностовано вперше, ще в серпні 2014 року (не лише серед диких кабанів, а й у господарствах населення), а у 2015 році на цих же територіях (червень-липень 2015) виникла повторна серія спалахів (5 випадків в господарствах населення) з типовою для епізоотії АЧС сезонністю (пік захворюваності влітку). Тобто мова вже йде про фактично сформовану зону епізоотичної циркуляції АЧС у секторі свинарських господарств населення північної частини Чернігівської області та можливо частини Київщини (навколо Київського водосховища). Аналогічний стан складається і в сусідній із Сумщиною Курській області Російської Федерації, що ставить під загрозу поширення зони епізоотії з АЧС на сектор екстенсивного свинарства всього північного сходу України вже у найближчому майбутньому (Мал. 6).
Малюнок 6. Спалахи АЧС в Україні у 2012-2015 рр. (станом на 21.07.2015 -всього 29 випадків; синій – дикі, червоний — домашні свині) та зони ймовірної ензоотії серед диких кабанів та домашніх свиней
В країні постійно має здійснюватися ризик-аналіз. Він повинен вказувати, скільки зусиль потрібно для надзвичайного планування і давати обґрунтування обраним стратегіям боротьби з хворобами тварин (зокрема з АЧС). Зазвичай, це чотири компоненти: ідентифікація ризику чи небезпеки, оцінка ризику, заходи пом'якшення ризику, повідомлення про ризик всім зацікавленим сторонам (виробникам, практикуючим лікарям ветеринарної медицини, торговим партнерам, органам влади, споживачам тощо).
На відсутність його реалізації вказує те, що хвороба набуває стійкої тенденції до поширення і сподівання, що наприкінці осені та взимку вона «пригальмує» - поки що марні (Мал. 7). Цьому сприяє не лише м’яка осіння погода, але і ряд об’єктивних факторів, а саме:
Малюнок 7. Щільність поголів’я свиней та вектор загрози.
Короткострокові загрози. З огляду на вищеозначене існує декілька безпосередніх загроз для свинарського сектора України, а саме (в порядку ймовірності):
Довгострокові загрози. Подальше розповсюдження АЧС в Україні не обов'язково відбуватиметься дифузно. Переміщення контамінованої продукції з осередків хвороби (під час карантинних обмежень та після їх зняття) наразі може відбуватися в країні практично безперешкодно. Тож, після накопичення в населення на вражених АЧС територіях певної критичної маси невилученої зараженої вірусом АЧС продукції свинарства хвороба може виникати абсолютно несподівано, практично у будь-якому регіоні країни навіть через декілька місяців після останніх закритих спалахів. І такі прецеденти вже є.
Малюнок 8. Розподіл повідомлень про АЧС за типом епізоотологічної одиниці: ліворуч — усі повідомлення праворуч лише від домашніх свиней.
Зазвичай, найбільш інтенсивне поширення контамінованої продукції відбувається під кінець сезону відгодовування свиней та взимку. З огляду на це варто зауважити, що поки що, спалахи АЧС в Україні, серед домашніх свиней спостерігаються в зоні з відносно невисокою щільністю поголів'я свиней та в регіонах де домінує екстенсивне свинарство. Занесення АЧС на території із більшою щільністю свиноферм і концентрацією свиней у населення неминуче призведе до занесення хвороби на ферми. Як показує ретроспективний аналіз (Мал. 8, праворуч), в епізоотичних з АЧС регіонах відсоток повідомлень з ферм сягає 28% (20% - великі комерційні ферми, та 8% комерційні ферми меншого розміру). Тому, можна очікувати, що кожен третій, або четвертий уражений свинарський об'єкт скоріше за все буде свинофермою. Наслідки цього будуть катастрофічними, як для свинарства уражених територій (таблиця 1), так і країни в цілому, оскільки контамінована продукція з уражених господарств може поширюватися значно швидше, з охопленням значних територій, аніж із господарств населення, особливо після проникнення в торгову мережу.
З огляду на це особливо небезпечним є проникнення АЧС в західні області України, де щільність поголів'я свиней в господарствах населення сягає місцями 16-30 голів на квадратний кілометр (Мал. 9).
Таблиця 1. Симуляція наслідків неконтрольованого поширення АЧС в господарствах населення з проникненням на свиноферми.
Кількість спалахів АЧС (інфікованих сіл) в господарствах населення |
Число очікуваних на фермах спалахів |
Поголів'я свиней у населення (середньо-статистичне село) |
Свиней буде знищено на фермах (середнє поголів’я) |
Чисельність знищених свиней (зона село + 3 км + ферми) |
|||
95% CI min |
95% CI max |
95% CI min |
95% CI max |
95% CI min |
95% CI max |
||
1 |
0.4 |
134 |
140 |
|
|
265 |
274 |
2 |
0.9 |
268 |
280 |
|
|
530 |
548 |
3 |
1.3 |
402 |
420 |
1366 |
2023 |
2161 |
2845 |
4 |
1.8 |
536 |
560 |
1822 |
2697 |
2882 |
3793 |
5 |
2.2 |
670 |
700 |
2277 |
3371 |
3602 |
4741 |
6 |
2.6 |
804 |
840 |
2733 |
4045 |
4323 |
5689 |
7 |
3.1 |
938 |
980 |
3188 |
4719 |
5043 |
6637 |
8 |
3.5 |
1072 |
1120 |
3644 |
5394 |
5764 |
7586 |
9 |
3.9 |
1206 |
1260 |
4099 |
6068 |
6484 |
8534 |
10 |
4.4 |
1340 |
1400 |
4554 |
6742 |
7204 |
9482 |
11 |
4.8 |
1474 |
1540 |
5010 |
7416 |
7925 |
10430 |
12 |
5.3 |
1608 |
1680 |
5465 |
8090 |
8645 |
11378 |
13 |
5.7 |
1742 |
1820 |
5921 |
8764 |
9366 |
12326 |
14 |
6.1 |
1876 |
1960 |
6376 |
9439 |
10086 |
13275 |
15 |
6.6 |
2010 |
2100 |
6832 |
10113 |
10807 |
14223 |
16 |
7.0 |
2144 |
2240 |
7287 |
10787 |
11527 |
15171 |
17 |
7.4 |
2278 |
2380 |
7742 |
11461 |
12247 |
16119 |
18 |
7.9 |
2412 |
2520 |
8198 |
12135 |
12968 |
17067 |
19 |
8.3 |
2546 |
2660 |
8653 |
12810 |
13688 |
18016 |
20 |
8.8 |
2680 |
2800 |
9109 |
13484 |
14409 |
18964 |
21 |
9.2 |
2814 |
2940 |
9564 |
14158 |
15129 |
19912 |
22 |
9.6 |
2948 |
3080 |
10020 |
14832 |
15850 |
20860 |
23 |
10.1 |
3082 |
3220 |
10475 |
15506 |
16570 |
21808 |
24 |
10.5 |
3216 |
3360 |
10931 |
16181 |
17291 |
22757 |
25 |
10.9 |
3350 |
3500 |
11386 |
16855 |
18011 |
23705 |
26 |
11.4 |
3484 |
3640 |
11841 |
17529 |
18731 |
24653 |
27 |
11.8 |
3618 |
3780 |
12297 |
18203 |
19452 |
25601 |
28 |
12.3 |
3752 |
3920 |
12752 |
18877 |
20172 |
26549 |
29 |
12.7 |
3886 |
4060 |
13208 |
19551 |
20893 |
27497 |
30 |
13.1 |
4020 |
4200 |
13663 |
20226 |
21613 |
28446 |
В розрахунках використано середні показники поголів’я свиней в населення та на фермах (в населених пунктах сільського типу і в радіусі 3 км від них). Ймовірність проникнення на ферми за співвідношенням, яке спостерігалось у 2008-2015 рр. в країнах східної Європи.
Малюнок 9. Щільність поголів’я свиней у населення в розрізі районів.
Протиепізоотичні заходи при виявленні АЧС в популяції диких кабанів – це одне із найбільш контроверсійних питань щодо попередження та контролю хвороби. Епізоотологія АЧС в дикій природі залишається недостатньо дослідженою. Наразі, матеріали опрацьовані робочою групою ЕАБХП (Європейської Агенції з Безпеки Харчових Продуктів, EFSA) дозволяють зробити декілька принципово важливих висновків (див: http://www.efsa.europa.eu/en/efsajournal/doc/4163.pdf ).
Превалентність АЧС в популяціях дикого кабана в країнах Балтії та Польщі дуже низька: 0.3-1.0 % – залежно від сезону; найвища влітку та восени і найнижча навесні, що обумовлює надзвичайно низьку ефективність активного нагляду, оскільки для достовірного виявлення, або виключення наявності хвороби у відстріляних тварин розміри вибірки мають складати декілька сотень тварин. Для більшої частин території України це означає, що АЧС може бути достовірно виявлена/виключена лише за умови тотального винищення УСІХ диких кабанів, що мешкають в районі проведення нагляду (достовірний результат можна отримати лише відстрілявши та дослідивши все поголів’я дикого кабана в зоні нагляду, що є практично нездійсненним для більшості територій України).
Ймовірність виявлення АЧС (методом ПЛР) серед загиблих диких кабанів у 55 (!) разів вища за таку серед відстріляних тварин. Тому абсолютна більшість нотифікацій хвороби та нові випадки її виявлення відбуваються саме шляхом дослідження трупів свиней. Розрахунки показують, що в середньому виявляється лише один із десяти кабанів, загиблих внаслідок зараження АЧС, а решта залишається в природі слугуючи, в залежності від сезону, більш чи менш тривалим джерелом інфекції в зоні спалаху.
Механізм горизонтальної передачі вірусу (від тварини до тварини) працює головним чином влітку та восени, коли чисельність тварин збільшується після розмноження та контакти між різними сімейними групами зростають. Водночас, пряма залежність епізоотичних параметрів (превалентність, щільність спалахів, % виявлених трупів, тощо) від щільності популяції дикого кабана на основі статистичних методів дослідження не прослідковується. З'ясовано також, що взимку та навесні в епізоотії хвороби найважливішу роль відіграє передача вірусу від трупів загиблих тварин до живих кабанів, шляхом безпосереднього контакту, причому не обов'язково при поїданні решток. Тому, епізоотії АЧС серед диких кабанів – це процес, інтенсивність якого здебільшого обумовлена частотою контактів в системі кабан-труп-кабан, а не абсолютною щільністю його популяції. Процес географічного поширення АЧС в популяціях дикого кабана є доволі повільним. За відсутності впливу людей (занесення вірусу на нові території), мова зазвичай йде про швидкість локального поширення, у межах 15-20 км на рік.
Ензоотія АЧС серед диких кабанів на півночі країни є надзвичайно неприємним та небезпечним фактором ризику подальшої персистенції хвороби в Україні. Та, з огляду на співвідношення чисельності диких та домашніх тварин у різних регіонах країни (Мал. 10) в разі подальшого просування АЧС на південь основним середовищем її циркуляції та персистенції стане сектор екстенсивного свинарства, що повністю затьмарить проблему АЧС в популяціях дикого кабана. Із другого півріччя цього року означений сценарій стає реальністю для України (Мал. 11).
Малюнок 10. Ймовірність реалізації «дикого» (синій), «змішаного» (жовтий) та «домашнього» (червоний) циклів персистенції АЧС по районах України.
Малюнок 11. Зміщення персистенції вірусу АЧС в сектор екстенсивного свинарства.
Моделювання наслідків різних заходів контролю АЧС в популяціях дикого кабана, опитування незалежних експертів та аналіз епізоотичних даних показали наступне:
Comments powered by CComment